Побачила, як сусідка пече пиріжки, якими нас пригощає – відмовилися назавжди

Коли то я писала на своєму каналі про те, як за часів мого дитинства сусіди, і моя бабуся в тому числі, пригощали своєю випічкою. Я пам’ятаю, як моя бабуся, перш ніж йти до сусідки, завжди пов’язувала чисту хустинку, мила тарілку, ретельно її витирала і накладала пиріжки з гіркою.

Згадати цю тему вийшло після розповіді моєї приятельки. На жаль, тут частування не було таким бажаним. Пишу від першої особи.

“У нашому під’їзді живе мила старенька. Вона завжди ввічлива, при зустрічі обов’язково запитає – як справи, як дітки, знає всіх, тому що сама живе в цьому будинку дуже давно. Ми всі виросли на її пам’яті.

Але сама вона самотня, про себе не розповідає, та й ми не цікавилися. У нинішньому поколінні рідко хто тісно спілкується з сусідами, а вже питати про те, що було в їх житті навряд чи хто – небудь стане. Знаємо тільки, що до неї приїжджає дочка, дуже рідко, живе в іншому місті, онуків не бачили ніколи. Хто його знає, які причини цьому сприяють.

Так що, бабуся одна і тому у неї є одна звичка – любить вона пригощати сусідів своєю “стряпнею”. Іншого спілкування у неї немає!

Ми живемо в квартирі навпроти і до нас вона заходить частіше, ніж до інших. Може принести пиріжки, пиріг, один раз принесла сирну запіканку.

Чоловік у мене людина гидлива і їсть тільки приготоване мною і своєю мамою. Тому він ніколи бабусине частування не пробував і мені часто вимовляв, що їмо приготоване невідомо якими руками. Ну ось такий характер у людини!

Фото для ілюстрації з відкритих джерел.

А мені і бабусю шкода, начебто людина несе від чистого серця, я і чай запропоную, разом поп’ємо. І пиріжки завжди красиві, апетитні! Як я вже говорила – про себе бабуся ніколи нічого не розповідала, тільки загальні теми, як в магазині все дорожчає, як в поліклініку сходила.

Але один випадок змусив мене переглянути моє ставлення до бабусиної випічки. Та й до цього кілька разів дітям траплялися в частуванні підозрілі волоски. Я думала, хіба мало, буває і в цукрі іноді попадеться. Старший навідріз відмовився щось їстт, а молодший з огляду на вік уваги не звернув.

Але трапилося один раз, що лист, адресований бабусі, помилково поклали в нашу поштову скриньку і я, як тільки побачила на чиє воно ім’я, вирішила віднести його сусідці. Зустріла вона мене дуже доброзичливо, в квартирі пахло свіжою випічкою, бабуля запропонувала чайку попити, я не відмовилася.

Фото для ілюстрації з відкритих джерел.

Чоловік на роботі, діти в школі, ніяких термінових справ у мене не було. Частина пиріжків бабуся вже спекла, а частина ще була в процесі. Вона чаювання зі мною поєднувала з готуються пиріжками.

Треба сказати, що у бабусі вдома жили дві кішки і собака, маленька, але досить волохата, породу не знаю, не собачники ми. І ось ця собачка постійно крутилася на кухні, та й кішки ходили туди і назад! Бабуся ліпила наступну партію пиріжків, а тут до неї на стілець кішка застрибує. Бабуся рукою в борошні погладила кішку і продовжила ліпити пиріжки.

Я трохи пиріжком не вдавилася, благо останній шматок в рот поклала. Що вже там у кішки на загривку від борошняної руки, я і представляти не захотіла. А сусідка мені нові пиріжки підкладає, тільки я вже на них дивитися не можу!

Тут ще хлєще! Падає на підлогу шматочок тіста, підбігає собачка, нюхає, розгортається, хвостиком махає якраз над цим шматочком і тікає. Бабуся посміялася, яка вона незграбна стала, з рук падає, і яка собачка пустунка, бере з підлоги шматок тіста, здуває з нього щось (страшно уявити що там було!) І продовжує з нього ліпити пиріжок.

Тут вже я не витримала, відразу знайшла купу невідкладних справ і додому зібралася! А бабуся мені каже:

– Почекай, Ніночка! Я тобі пиріжків з собою дам, з пилу, з жару, свіженьких!

Які пиріжки після всього побаченого? Я подякувала сусідку, але від пиріжків категорично відмовилася, сказала, що ми сьогодні йдемо на вечерю до мами чоловіка, тому пиріжки іншим разом.

– Ну ладно! Тоді я Віру Петрівну з дванадцятої квартири пригощу!

Фото для ілюстрації з відкритих джерел.

Я покивала і подумала – добре, що Віра Петрівна процес приготування не бачить. Тепер ось постала проблема, як назавжди відмовитися від сусідчину частування? І не можу зрозуміти, вдома у бабусі завжди чисто, сама ходить акуратно одягненою, одяг чистий, а елементарного не бачить.

Ну ладно, тварин вона любить, але можна ж зрозуміти, що вони вовняні, сама ж вона коли готує, хустку на голову одягає. А руками тварин гладить і тісто підняла з підлоги!

Як може поєднуватися в людині акуратність і неохайність? Одне я знаю точно-більше ніякої сусідської випічки вдома у мене не буде. Будь-яку причину знайду, але брати не буду! »

Ось така історія трапилася. Може правильно багато з нас не люблять їсти чужі підношення, нехай навіть вони і робляться від чистого серця? Напевно тому я не купую готові салати в магазинах, не так багато часу йде на їх приготування, краще зробити самій.

Але повністю виключити готову їжу неможливо! Син любить шаурму. Іноді роблю сама, іноді купуємо, але строго в одному місці. Там продавець більшу частину процесу робить при нас і вже по його манері видно, що людина охайна, завжди в рукавичках, ми з ним часто розмовляємо і, якби він дозволив собі щось в дусі сусідки, я була б дуже здивована!

Звичайно, ми не можемо контролювати все приготування, у всіх підприємствах, але якщо є підозра на те, що продукт готується в неналежних умовах, то можна просто не купувати там готову їжу . Відчуваю, що бажаючих посперечатися буде багато, але я висловила свою думку і вона може не збігатися з вашою!

Рейтинг 👍
( 6 оцінок, середнє 4.33 з 5 )
Поділитись в соцмережах 👍
Філіжанка кави - жіночий інтернет-журнал